городянський

ГОРОДЯ́НСЬКИЙ, а, е, заст.

Прикм. до го́род 1.

Ось з-за гори заблищав на сонці хрест городянської церкви (Панас Мирний);

Сільські парубки і дівчата, поприходивши в город шукати наймів, стояли поруч з городянськими куховарками й покоївками (Б. Грінченко);

// Власт. городу (у 1 знач.).

Матушка була добра, і їй було шкода й Маші, що вона через свої вереди та городянські гордощі зосталась без вечері (І. Нечуй-Левицький);

Пріська після лихої городянської долі верталася на село (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. городянський — городя́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. городянський — -а, -е, заст. Той, що належить або властивий міським мешканцям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. городянський — Городя́нський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. городянський — ГОРОДЯ́НСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до го́род 1. Ось з-за гори заблищав на сонці хрест городянської церкви (Мирний, III, 1954, 116); // Власт. городу (у 1 знач.). Пріська після лихої городянської долі верталася на село (Л. Янов., 1, 1959, 294).  Словник української мови в 11 томах
5. городянський — Городянський, -а, -е Принадлежащій или свойственный горожанамъ. Городянські діти. К. Оп. 98. Од ледачого товариства городянського не псувалась. К. Оп. 98. Городянські звичаї. Мир. Пов. II. 89.  Словник української мови Грінченка