городянський
ГОРОДЯ́НСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до го́род 1.
Ось з-за гори заблищав на сонці хрест городянської церкви (Мирний, III, 1954, 116);
// Власт. городу (у 1 знач.).
Пріська після лихої городянської долі верталася на село (Л. Янов., 1, 1959, 294).
Словник української мови (СУМ-11)