горожа

ГОРО́ЖА, і, ж.

Те саме, що огоро́жа.

Тепер у нас і самі найбідніші такої горожі [з глини] постидаються: скрізь тини як не дощані, то гарно виплетені з шелюги або лози (Дніпрова Чайка);

Хатини вбогі, і городи гожі, І буйволів повільна череда, І вкриті зелом паколи горожі (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. горожа — горо́жа іменник жіночого роду огорожа рідко  Орфографічний словник української мови
2. горожа — див. огорожа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горожа — див. огорожа; перешкода  Словник синонімів Вусика
4. горожа — ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин).  Словник синонімів української мови
5. горожа — ГОРО́ЖА див. огоро́жа.  Словник української мови в 11 томах
6. горожа — Горожа, -жі ж. Ограда, огорожа. Грин. ІІІ. 131.  Словник української мови Грінченка