гороховиння

ГОРОХОВИ́ННЯ, я, с., розм.

Те саме, що горохви́ння.

Задумані, пропахлі сіном чи гороховинням корови обережно втягують оксамитними губами воду (М. Стельмах);

Довге, давно не стрижене волосся сплутаним переспілим гороховинням спадає [Петрусеві] на вуха, і від того голова здається занадто великою (К. Гриб).

Значення в інших словниках

1. гороховиння — горохови́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. гороховиння — -я, с. Горохове бадилля.  Великий тлумачний словник сучасної мови