горщок
ГОРЩО́К, горшка́, ч.
Те саме, що го́рщик.
В легенькому диму од багаття було видно з десяток здорових золійників та горшків з усякою стравою (І. Нечуй-Левицький);
Шофер Михайло, від'їздячи, газонув півторатонкою й трохи не заїхав у купу горшків і глечиків (Ю. Яновський);
Вони [цитрусові] росли у великих горшках, укопаних у землю (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)