горьований

ГОРЬО́ВАНИЙ, а, е.

Сповнений горя, біди; гіркий.

Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (С. Добровольський);

Вона зараз кінчає своє горьоване навчання (Іван Ле);

// Здобутий важкою працею; вистражданий.

Загубився [Прохор] між тими городськими панами, що так і дивляться, де б поживитися, що тільки й ждуть, доки мужик їм привезе того хліба горьованого (І. Микитенко);

З горя він пропив до шеляга свій горьований заробіток (М. Стельмах);

// Який горював або горює.

– Ех, матері ви наші, жінки наші горьовані, – подумав Гурій Андріянович (І. Сенченко);

– З ваших слів вона [дівчина], видно, і горьована, і розумна (В. Логвиненко).

Значення в інших словниках

1. горьований — горьо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. горьований — -а, -е. Сповнений горя, біди; гіркий. || Здобутий тяжкою працею; вистражданий. || Який горював або горює.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горьований — ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо — сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов'язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
4. горьований — Горьо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. горьований — ГОРЬО́ВАНИЙ, а, е. Сповнений горя, біди; гіркий. Гриця майже щоліта наймали пастушком чи погоничем до заможних дядьків. Горьоване наймитське життя! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 34); Вона зараз кінчає своє горьоване навчання (Ле, Право..  Словник української мови в 11 томах