горянин

ГОРЯ́НИН, а, ч.

Житель гір; горець.

Інодi проїжджав на гору маленьким iшаком, худеньким i довговухим, величезний, гладкий i пузатий горянин (В. Сосюра);

За вечерею зібрались: дочка бургомістра, її жених – офіцер прикордонної вахти, лісничий, ще якийсь горянин (з мемуарної літ.);

Едельвейс – рідкісна рослина. Вона охороняється законом, а серед горян вважається символом мужності й кохання (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. горянин — (житель гір) горець, (з Карпат) верховинець.  Словник синонімів Полюги
2. горянин — горя́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. горянин — -а, ч. Житель гір; горець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. горянин — див. горець  Словник чужослів Павло Штепа
5. горянин — див. житель  Словник синонімів Вусика
6. горянин — ГОРЯ́НИН (житель гір), ГО́РЕЦЬ, ГІРНЯ́К розм., ГОРІШНЯ́НИН діал.; ВЕРХОВИ́НЕЦЬ (житель Карпат). Першого стрічного горянина Артьомов питав: "Які там, аж за тими горами, є села..?" (С. Чорнобривець); Пісні горців відрізняються од пісень степовиків (А.  Словник синонімів української мови
7. горянин — Горя́ни́н, -на; горя́ни, -ря́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. горянин — ГОРЯ́НИН, а, ч. Житель гір; горець. За вечерею.. зібрались: дочка бургомістра, її жених — офіцер прикордонної вахти, лісничий, ще якийсь горянин (Моє життя в мист., 1955, 160); Едельвейс — рідкісна рослина.  Словник української мови в 11 томах
9. горянин — Горянин, -на м. Горець, житель возвышенныхъ мѣстъ. Галиц.  Словник української мови Грінченка