гострозубий
ГОСТРОЗУ́БИЙ, а, е, розм.
1. З гострими зубами або гострим зуб'ям.
Може, там заліз під стіл гострозубий крокодил? (Н. Забіла);
За плугами по землі проїхала гострозуба борона, розбиваючи грудки (О. Іваненко).
2. перен. Дотепний, уїдливий (про людину).
Гострозубий Мар'ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (С. Тудор).
Словник української мови (СУМ-20)