гоструха

ГОСТРУ́ХА, и, ж., розм.

Про жваву, швидку дівчину.

Вірш Шевченків [“На музиці”] – весела жвава розповідка дівки-гострухи – не підпадає ніяк до хорового укладу, тільки до солоспіву (з наук. літ.);

* Образно. На все здалась вона [сокира], гоструха: Її давно вже знаю я (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. гоструха — гостру́ха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. гоструха — -и, ж., розм. Про жваву, швидку дівчину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гоструха — ГОСТРУ́ХА, и, ж., розм. Про жваву, швидку дівчину. *Образно. На все здалась вона [сокира], гоструха: Її давно вже знаю я (Гл., Вибр., 1957, 306).  Словник української мови в 11 томах