гоструха
ГОСТРУ́ХА, и, ж., розм.
Про жваву, швидку дівчину.
Вірш Шевченків [“На музиці”] – весела жвава розповідка дівки-гострухи – не підпадає ніяк до хорового укладу, тільки до солоспіву (з наук. літ.);
* Образно. На все здалась вона [сокира], гоструха: Її давно вже знаю я (Л. Глібов).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гоструха — гостру́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- гоструха — -и, ж., розм. Про жваву, швидку дівчину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гоструха — ГОСТРУ́ХА, и, ж., розм. Про жваву, швидку дівчину. *Образно. На все здалась вона [сокира], гоструха: Її давно вже знаю я (Гл., Вибр., 1957, 306). Словник української мови в 11 томах