1. Словник української мови в 11 томах

гоструха

ГОСТРУ́ХА, и, ж., розм. Про жваву, швидку дівчину.

*Образно. На все здалась вона [сокира], гоструха: Її давно вже знаю я (Гл., Вибр., 1957, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоструха — гостру́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. гоструха — -и, ж., розм. Про жваву, швидку дівчину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоструха — ГОСТРУ́ХА, и, ж., розм. Про жваву, швидку дівчину. Вірш Шевченків [“На музиці”] – весела жвава розповідка дівки-гострухи – не підпадає ніяк до хорового укладу, тільки до солоспіву (з наук. літ.); * Образно. На все здалась вона [сокира], гоструха: Її давно вже знаю я (Л. Глібов). Словник української мови у 20 томах