готельчик
ГОТЕ́ЛЬЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до готе́ль.
Могла вона [ніч] спокійно для них минути десь на пахучому сіні або в якомусь дорожньому готельчику, де за вікном небо зоряне і тихо шелестять тополі під подмухом польового вітерця... (О. Гончар);
Він не міг відірвати погляду від низеньких червоних дверей білого готельчика, він міг би заприсягтися, що ті двері готують йому щось несподіване (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)