гоїти
ГО́ЇТИ, го́ю, го́їш, недок.
1. що. Заліковувати ушкодження, рани на тілі.
Кликнули брата Агапіта живо, Що силу трав, які кругом росли, І соків знав таємні переміни І рани вмів гоїти, біль втишать (І. Франко);
Ганна Лавренко .. ввечері, добувши через доярок ложечку вершків, мастилася ними на ніч, гоїла на губах криваві тріщини (О. Гончар);
* Образно. Вона пішла туди, де гоять братні рани, де на очах журба, а в серці тільки дим (В. Сосюра).
2. кого, рідко. Те саме, що лікува́ти.
Пику йому порозбивають, волосся пообривають .. Перед хазяїном відбрешеться [Ничипір] .. То було старий і вірить, і гоїть його (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Чим ти збираєшся його гоїти? – зверхньо спитав вірменин. – Та наука, що її пізнав, не дає ліку цьому чоловікові (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)