гоїння
ГО́ЇННЯ, я, с.
Дія за знач. го́їти.
Горілчаний настій квітів, рідше кореня арніки вважався прекрасним засобом для швидкого гоїння ран (з наук.-попул. літ.);
Заплющив [хворий] очі і знов лежав, як мрець. – Ні, не пособить лікареве гоїння! – думала Гаїнка (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)