1. Словник української мови у 20 томах

гоїння

ГО́ЇННЯ, я, с.

Дія за знач. го́їти.

Горілчаний настій квітів, рідше кореня арніки вважався прекрасним засобом для швидкого гоїння ран (з наук.-попул. літ.);

Заплющив [хворий] очі і знов лежав, як мрець. – Ні, не пособить лікареве гоїння! – думала Гаїнка (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоїння — го́їння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гоїння — -я, с. Дія і стан за знач. гоїти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоїння — Го́їння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гоїння — Гоїння, -ня с. Залѣчиваніе, заживленіе. Словник української мови Грінченка