гоєння
ГО́ЄННЯ, я, с.
Дія за знач. го́їти і стан за знач. го́їтися.
Лікар був задоволений швидким процесом гоєння, але радив покаліченому ще трохи побути в лікарні до остаточного видужання (Б. Антоненко-Давидович);
Старий стоїть коло отари .. в усiх своїх чабанських обладунках: пояс, .. i рiг баранячий з нафталiном – рани вiвцям присипати, i пляшка сумiшi креолiну з дьогтем – теж для гоєння ран (О. Гончар);
* Образно. Місяці, які він провів у столиці.., султан витратив не тільки на гоєння своєї сердечної рани, але й на уважливе стеження за тим, що діється довкола (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me