граблище
ГРА́БЛИЩЕ, а, с., розм.
Держално у граблів; держак.
Василь .. зо зла так і швирнув граблі з конюшні, що валок дістав аж до кухонь, а граблище на три часті [частини] перебилося (Панас Мирний);
Вони билися великими кілками, граблищами, держаками вил, тримаючи їх в обох руках, як древні воїни (О. Довженко);
Катерина сіла біля куми, обіперлася на граблище й замислилась (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)