граблі
ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн.
Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев'яними або залізними зуб'ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін.
Косили лан .. Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Я. Щоголів);
Дівчата з граблями походжали по міжряддях і спушували ґрунт (М. Чабанівський);
* У порівн. Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (І. Нечуй-Левицький);
// Сільськогосподарська машина для згрібання сіна, соломи і т. ін. з кінною або тракторною тягою.
У XIX ст. до Ковпаківки на ярмарок підприємці з Катеринослава, Полтави, Кременчука доставляли плуги, сіялки, жниварки, кінні граблі, віялки, підводи і багато чого іншого (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Чагарнико́ві граблі́ – меліоративна машина для збирання і транспортування зрізаної рослинності.
Під час руху чагарникових граблів зуби підхоплюють зрізану рослинність, яка утворює перед рамою вал (з навч. літ.).
◇ (2) Як (мов, ні́би і т. ін.) граблі́ – задубілий від холоду і позбавлений здатності рухатися, діяти; нерухомий (про руки, пальці).
Старі одубілі пальці, неначе граблі не слухались і не гнулись (І. Нечуй-Левицький);
Похукав [Кирило] у руки, розстібаться давай. Сіпа ті ґудзики, сіпа – не розстебнеться: як граблі руки (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)