Значення в інших словниках
-
граблі —
граблі́ множинний іменник
Орфографічний словник української мови
-
граблі —
граблів і грабель, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев'яними або залізними зубцями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
граблі —
ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев'яними або залізними зуб'ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан ..
Словник української мови у 20 томах
-
граблі —
гра́блі → ґрабля
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
граблі —
Нема грабель, щоб від себе гребли. Кожен з нас є до певної міри самолюбом. Не ставай на граблі, бо дістанеш по чолі. Коли хто насміхається з хліборобського стану.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
граблі —
Блів, -бель, мн. Руки. Граблі від мене забери!
Словник сучасного українського сленгу
-
граблі —
(-блів, -бель) мн.мол., крим. Руки. БСРЖ, 137; ПСУМС, 18; СЖЗ, 32; ЯБМ, 1, 243.
Словник жарґонної лексики української мови
-
граблі —
Знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба; українці використовували 2 види г.: дерев'яні та залізні, які могли бути ручними або кінними; ручні дерев'яні г. складаються з валка довжиною до 90 см, у який забивали зуби (від 10 до 30, довж.
Універсальний словник-енциклопедія
-
граблі —
як (мов, нена́че і т. ін.) граблі́. Задубілий від холоду і позбавлений здатності рухатися, діяти; нерухомий (про руки, пальці). Похукав (Кирило) у руки, розстібаться давай. Сіпа ті ґудзики, сіпа — не розстебнеться: як граблі руки (А.
Фразеологічний словник української мови
-
граблі —
Граблі́, граблі́в і грабе́ль, -бля́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
граблі —
ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін. Косили лан..
Словник української мови в 11 томах
-
граблі —
Граблі, -бель, -блів ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскіп, на концы котораго прикрѣпленъ валок, а въ послѣдній вставлены зубці. Шух. I. 166.
Словник української мови Грінченка