граблі
ГРАБЛІ́, граблі́в і грабе́ль, мн. Сільськогосподарське знаряддя, що являє собою валок із дерев’яними або залізними зуб’ями, насаджений на довгий держак; використовується для згрібання скошених стебел, розпушування землі і т. ін.
Косили лан.. Юрба в’язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376);
Дівчата з граблями походжали по міжряддях і спушували грунт (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 106);
*У порівн. Старі одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Н.-Лев., III, 1956, 222);
// Сільськогосподарська машина для згрібання сіна, соломи і т. ін. кінною або тракторною тягою.
В сільському господарстві застосовують тракторні і кінні граблі (Колг. енц.. І, 1956, 305).
Словник української мови (СУМ-11)