грабований
ГРАБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до грабува́ти;
// у знач. прикм. Здобутий грабежем.
Грабований кожух фашиста не гріє (Укр.. присл.., 1955, 417);
у знач. ім. грабо́ване, ного, с. Те, що здобуте грабежем.
Кажуть, що все грабоване він [Кармелюк] роздає на бідних (Вас., III, 1960, 199).
Словник української мови (СУМ-11)