грабований
ГРАБО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до грабува́ти.
Вона тюпала старечими, немічними ногами з центру руйнованого німецькими бомбами й грабованого власними громадянами міста (І. Багряний);
// грабо́вано, безос. пред.
Кораблі Дубровнику в турецьких водах безжально переслідувалися, грабовано товари, брано людей у рабство (П. Загребельний).
2. у знач. прикм. Здобутий грабежем.
Понаживалися грабованим добром. Кому війна, а кому корова дійна... (К. Гордієнко);
Вiд них вiн мав грабоване добро, а їм постачав харчування i самогон (М. Стельмах);
// у знач. ім. грабо́ване, ного, с. Те, що здобуте грабежем.
Кажуть, що все грабоване він [Кармелюк] роздає на бідних (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)