грабований

ГРАБО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до грабува́ти.

Вона тюпала старечими, немічними ногами з центру руйнованого німецькими бомбами й грабованого власними громадянами міста (І. Багряний);

// грабо́вано, безос. пред.

Кораблі Дубровнику в турецьких водах безжально переслідувалися, грабовано товари, брано людей у рабство (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Здобутий грабежем.

Понаживалися грабованим добром. Кому війна, а кому корова дійна... (К. Гордієнко);

Вiд них вiн мав грабоване добро, а їм постачав харчування i самогон (М. Стельмах);

// у знач. ім. грабо́ване, ного, с. Те, що здобуте грабежем.

Кажуть, що все грабоване він [Кармелюк] роздає на бідних (С. Васильченко).