грай

ГРАЙ, ю, ч., поет.

1. Безладний крик (птахів).

Згори долинув сойки крик, з ліщини – грай синичок (П. Дорошко);

А ще ближче до лісу чувся пташиний грай (М. Рудь);

Над гаєм грає птичий грай, В дощi вдягаються тополi (М. Вінграновський).

2. перен. Голосні, дзвінкі звуки.

Ой степи безкраї! Під гарматний грай налетіли зграї на коханий край (В. Сосюра);

Заграє сонце на піддашку, І вже іде... заліза грай (П. Усенко).

Значення в інших словниках

1. грай — грай іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. грай — -ю, ч., поет. 1》 Безладний крик (птахів). 2》 перен. Які-небудь звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грай — ГРАЙ, ю, ч., поет. 1. Безладний крик (птахів). Згори долинув сойки крик, з ліщини грай синичок (Дор., Три богатирі, 1959, 39); А ще ближче до лісу чувся пташиний грай (Рудь, Гомін.., 1959, 115). 2. перен. Які-небудь звуки. Ой степи безкраї!...  Словник української мови в 11 томах