гранатник
ГРАНА́ТНИК, а, ч.
Те саме, що грана́т¹ 1.
У шкірці плодів і гілок гранатника, його корінні містяться дубильні речовини, які виявляють протизапальну, протимікробну, в'яжучу, антиоксидантну дію (із журн.);
У ботанічному саду поруч із лимонами ростуть гранатники (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)