граний

ГРА́НИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до гра́ти.

Граний недавно спектакль;

// гра́но, безос. пред.

Знов у сурми грано .. Треба вирушать в похід (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. граний — гра́ний прикметник  Орфографічний словник української мови