гранильник

ГРАНИ́ЛЬНИК, а, ч.

Те саме, що гранува́льник.

Він із старого роду золотарів і гранильників самоцвітів (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. гранильник — грани́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови