гранильник
ГРАНИ́ЛЬНИК, а, ч.
Те саме, що гранува́льник.
Він із старого роду золотарів і гранильників самоцвітів (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гранильник — грани́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови