граничний
ГРАНИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який стоїть на границі (у 1 знач.) чого-небудь.
У нас виникла думка мінятися дітьми на літні вакації .. Кошти невеликі: треба привезти дітей на граничну станцію і там замінятись (М. Коцюбинський);
Лиш згодом, граничним стовпом на дорозі, .. Згадається темне прощання на розі, І пилом на споминах ляже печаль (Л. Первомайський).
2. Який є найвищим ступенем чого-небудь; крайній.
Водій вів машину на граничній швидкості (Ю. Бедзик);
У високості стояло ревище. Вісім моторів працювали на граничному режимі. Льотчики витискували з них усе, що могли (В. Малик);
Поезія з-поміж усіх родів літератури передбачає максимальну концентрацію думки і почуття, отже – граничну точність, свіжість і лаконічність вислову (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)