грання

ГРАННЯ́, я́, с.

Дія за знач. гра́ти і гра́тися.

В номерах часто були танці під грання своїх музик (І. Нечуй-Левицький);

Ігор усе мовчав, бо було невимовно соромно признатися, що за гранням не мав часу взятись за книжку (О. Донченко);

Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Ю. Смолич);

Катря, як і раніше, погодилась грати в драмгуртку, але .. де ж там до грання, коли й бігати на ті репетиції щовечора? (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. грання — грання́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. грання — -я, с. Дія за знач. грати II і гратися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грання — ГРАННЯ́, я́, с. Дія за знач. гра́ти² і гра́тися. В номерах часто були танці під грання своїх музик (Н.-Лев., І, 1956, 340); Сьогодні йому вже не хотілося гратись.  Словник української мови в 11 томах
4. грання — Грання́, -ня́ с. 1) Игра на инструментѣ. Почули вони весільне грання. Драг. 111. Були танці під грання своїх музик. Левиц. Пов. 8. 2) Дѣтскія игры.  Словник української мови Грінченка