гранчак

ГРАНЧА́К, а, ч., розм.

Склянка з гранями; ребриста склянка.

Господиня налила всім по маленькій чарці, а йому штрафну – повен гранчак (Микита Чернявський);

Миска з капустою, а біля неї гранчак і недопита пляшка заіскрилися й засіяли (М. Вінграновський);

Провідниця принесла пасажирові гранчак із чаєм (з газ.).

Значення в інших словниках

1. гранчак — -а, ч. Склянка із боковими гранями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гранчак — А, ч. Гранована склянка, стопка. Зі мною стукаються кількома гранчаками, випиваємо (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу