гранчак
ГРАНЧА́К, а, ч., розм.
Склянка з гранями; ребриста склянка.
Господиня налила всім по маленькій чарці, а йому штрафну – повен гранчак (Микита Чернявський);
Миска з капустою, а біля неї гранчак і недопита пляшка заіскрилися й засіяли (М. Вінграновський);
Провідниця принесла пасажирові гранчак із чаєм (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me