графин
ГРАФИ́Н, а, ч.
Посудина з вузьким довгим горлом (для води, квасу і т. ін.); карафа.
На столі .. стояв повний графин горілки (І. Нечуй-Левицький);
Гранчаста склянка тонко подзвонювала об графин з водою (В. Кучер);
Анджей дістав з буфета графин з домашнім малиновим вином, налив тільки собі у срібний келих: не любив, щоб жінки пили (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)