грохати
ГРО́ХАТИ, ГРО́ХКАТИ, аю, аєш, недок.
Створювати або видавати гучні, різкі звуки; гриміти.
В степу на току грохав двигун, чахкотіла, аж гула, молотарка (О. Кундзич);
Чадно грохкають міни в хлібах, бігають люди знетямлені (О. Гончар);
// безос.
Після короткого і неспокійного сну важко грохкало в скронях (О. Гуреїв);
// чим. Створювати гучні, різкі звуки, діючи чим-небудь на щось.
Ян кинувся до порога, грохкаючи своїми величезними бутами [чоботами] (Ю. Смолич);
* Образно. Грохає дужими кранами Закуте в бетон узбережжя (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)