гряда
ГРЯ́ДА², и, ж., діал.
Поперечний брус, жердина під стелею, на яких сушили одяг, прядиво, ставили посуд і т. ін.
У давніших хатах були гряди, на яких сушили льон, коноплі та ін. (з наук. літ.);
До стелі або до гряди на мотузках чи ліщинових прутах підвішували колиску (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)