гряда

гря́да

іменник жіночого роду

грядка

рідко

гряда́

іменник жіночого роду

* Але: дві, три, чотири гряди́

Значення в інших словниках

1. гряда — I гряд`а-и, ж. 1》 Витягнута в довжину височина, гірське пасмо. 2》 Смуга, ряд однорідних предметів. II гр`яда-и, ж., рідко. Те саме, що грядка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гряда — Пасмо, смуга, низка, лава, плесо, шерех  Словник чужослів Павло Штепа
3. гряда — ГРЯ́ДА², и, ж., діал. Поперечний брус, жердина під стелею, на яких сушили одяг, прядиво, ставили посуд і т. ін. У давніших хатах були гряди, на яких сушили льон, коноплі та ін. (з наук. літ.); До стелі або до гряди на мотузках чи ліщинових прутах підвішували колиску (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. гряда — див. горб  Словник синонімів Вусика
5. гряда — ГРЯ́ДКА (земля, признач. для вирощування городини), ГРЯ́ДА рідше; ПЛЕ́СО діал. (прямокутної форми); ЛА́ТКА (чого — невелика ділянка для певної культури). Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Були в мене два городи — тепер нема й гряди (П.  Словник синонімів української мови
6. гряда — ГРЯ́ДА, и́, ж., рідко. Те саме, що гря́дка. Горпина, бачачи, що дитина так любо гралася, знялася і побігла на гряду до матері помагати їй вищипувати бур’ян (Мирний, 1, 1954, 52). ГРЯДА́, и, ж. 1. Витягнута в довжину височина, гірське пасмо.  Словник української мови в 11 томах
7. гряда — Гряда, -ди ж. 1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще въ ум. формѣ грядка. 2) Островъ. лежащій въ плавнях, хребетъ острова не затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. І.  Словник української мови Грінченка