гузно

ГУ́ЗНО, а, с., вульг.

Частина тулуба людини нижче спини.

– Шила в отамани! Шила! – кричали збоку. – А в гузно тобі шила не хочеш? – заперечив старий козак Карпо Тихий. Юрба зареготала (О. Довженко);

– Гузно твоє нешмаговане! – розсердився Роман (М. Стельмах);

Полевод на шкапі, під гузном мішок (Б. Харчук);

– Єутихій? Він і на коня не злізе, таке гузно роз'їв (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. гузно — -а, с. Те саме, що сідниця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гузно — Гузно, -на с. Задница. Ном. № 2995, 2617.  Словник української мови Грінченка