гутник
ГУ́ТНИК, а, ч., заст.
Майстер, який виготовляв скляні вироби.
Він почав радитися з ученими інженерами та гутниками (І. Франко);
Старі гутники робили різноманітні скляні вироби. Це були чарки, кухлі, графини, глечики, баклажки, пляшки, барильця, мисочки і т. ін. (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)