гідра
ГІ́ДРА, и, ж.
1. У старогрецькій міфології – потвора з тілом змії і головами дракона.
Неподалік від башти .. просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу .. Юнак в радісному напруженні роздирав пащу якійсь потворній гідрі (О. Гончар);
// перен. Про запеклого ворога.
Єремія зареготався злим реготом .. – Тепер козаки вже не мають сили, щоб бунтуватись. Ми відрубали гідрі усі голови (І. Нечуй-Левицький);
Об'єднати б усі християнські сили, обложити б звідусіль прокляте кубло гідри й задавити її. Так ні ж – гризуться по-дурному між собою!.. (Б. Антоненко-Давидович);
Страшний ворог людства – чума .. І Заболотний кинувся у бій з цією ненажерливою гідрою (Ю. Мартич).
2. Безхребетна прісноводна тварина (поліп).
Тіло звичайної гідри має майже правильну циліндричну форму (з наук.-попул. літ.);
Спостереження за гідрою в акваріумі показують, що це тварина, і до того ж хижа (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)