гілозоїзм
ГІЛОЗОЇ́ЗМ, у, ч., філос.
Учення про одухотвореність усієї матерії, її здатність відчувати.
Закономірним було сходження філософів Еллади від гілозоїзму через пантеїзм і деїзм до теїзму (з наук. літ.);
Фалес, уявляючи ввесь світ пронизаним життям, заклав теоретичні основи гілозоїзму (з наук.-попул. літ.);
Особливістю спінозівського матеріалізму є гілозоїзм (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)