гілляччя
ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГІЛЯ́ЧЧЯ, я, с.,
збірн. Те саме, що гі́лля́.
Гілляччя боляче било в лице, хапалося колючками за одіж, рвучи її на шмаття і роздираючи до крові шкіру (з казки);
Просто на нього згори сипалося гілляччя з розчахнутої набоєм берези (І. Багряний);
Птахи літають поміж гілляччям, шмигають дикі голуби, десь вистукує дятел в дупляву липу, десь дзвінко і лунко кряче крук (У. Самчук);
Палац же обріс пагонами й гілляччям, поміж якого світилися величезні білі суцвіття (Валерій Шевчук);
Спати мостилися [хлопці] на купинах гілляччя ближче до згаслого багаття, яке ще тримало жар (В. Шкляр);
Яблунь гіляччя й гіляччя осик проступає крізь білість у незнаній подобі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)