1. Словник української мови у 20 томах

гілляччя

ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГІЛЯ́ЧЧЯ, я, с.,

збірн. Те саме, що гі́лля́.

Гілляччя боляче било в лице, хапалося колючками за одіж, рвучи її на шмаття і роздираючи до крові шкіру (з казки);

Просто на нього згори сипалося гілляччя з розчахнутої набоєм берези (І. Багряний);

Птахи літають поміж гілляччям, шмигають дикі голуби, десь вистукує дятел в дупляву липу, десь дзвінко і лунко кряче крук (У. Самчук);

Палац же обріс пагонами й гілляччям, поміж якого світилися величезні білі суцвіття (Валерій Шевчук);

Спати мостилися [хлопці] на купинах гілляччя ближче до згаслого багаття, яке ще тримало жар (В. Шкляр);

Яблунь гіляччя й гіляччя осик проступає крізь білість у незнаній подобі (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілляччя — гілля́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гілляччя — -я, с. Збірн. до гілля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гілляччя — див. гілка Словник синонімів Вусика
  4. гілляччя — ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І. Словник синонімів української мови
  5. гілляччя — ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гілля́. В холодних деревах шумів нічний вітер, розгойдуючи вогке тяжке гілляччя (Мик., II, 1957, 223); Раптом крізь кленове Прозірчате гілляччя я побачив Своє село (Вирган, В розп. літа, 1959, 205). Словник української мови в 11 томах