гілозоїзм
ГІЛОЗОЇ́ЗМ, у, ч., філос.
Учення про одухотвореність усієї матерії, її здатність відчувати.
Закономірним було сходження філософів Еллади від гілозоїзму через пантеїзм і деїзм до теїзму (з наук. літ.);
Фалес, уявляючи ввесь світ пронизаним життям, заклав теоретичні основи гілозоїзму (з наук.-попул. літ.);
Особливістю спінозівського матеріалізму є гілозоїзм (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гілозоїзм — -у, ч. Філософське вчення, що розглядає всю матерію від самого початку як живу; погляд, відповідно до якого матерія ніколи не може існувати без духу, а дух – без матерії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гілозоїзм — (від грец. ΰλη – речовина, матерія і ξωή – життя) філософ. погляд, за яким здатність відчувати нібито притаманна всій матерії. Словник іншомовних слів Мельничука
- гілозоїзм — Філософський погляд, згідно з яким вся матерія обдарована життям і чутливістю. Універсальний словник-енциклопедія