гілляччя
ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гілля́.
В холодних деревах шумів нічний вітер, розгойдуючи вогке тяжке гілляччя (Мик., II, 1957, 223);
Раптом крізь кленове Прозірчате гілляччя я побачив Своє село (Вирган, В розп. літа, 1959, 205).
Словник української мови (СУМ-11)