Значення в інших словниках
-
гілляччя —
гілля́ччя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
гілляччя —
ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГІЛЯ́ЧЧЯ, я, с., збірн. Те саме, що гі́лля́. Гілляччя боляче било в лице, хапалося колючками за одіж, рвучи її на шмаття і роздираючи до крові шкіру (з казки); Просто на нього згори сипалося гілляччя з розчахнутої набоєм берези (І.
Словник української мови у 20 томах
-
гілляччя —
див. гілка
Словник синонімів Вусика
-
гілляччя —
ГІ́ЛЛЯ́ збірн., ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, ГАЛУ́ЗЗЯ, ВІ́ТТЯ, ВІТЬ рідше; ПА́ГІЛЛЯ (тонке). Здоровенний.. дуб розлягся, розширився своїм кострубатим гіллям (М. Коцюбинський); Дерева лежали впоперек дороги, одне на одному, переплітаючись слизьким гілляччям (І.
Словник синонімів української мови
-
гілляччя —
ГІЛЛЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гілля́. В холодних деревах шумів нічний вітер, розгойдуючи вогке тяжке гілляччя (Мик., II, 1957, 223); Раптом крізь кленове Прозірчате гілляччя я побачив Своє село (Вирган, В розп. літа, 1959, 205).
Словник української мови в 11 томах