гінкго
ГІ́НКГО, невідм., с.
Листопадне реліктове дерево і єдиний представник своєї родини з їстівними кісточковими плодами і віялоподібним листям.
Я віддав би своє ребро. Може, щось вийшло б із нього: якась рибина, чи жінка, чи гілка забутого дерева гінкго... (Ю. Андрухович);
Гінкго – дводомне дерево до 25 метрів заввишки, релікт третинного періоду, яке нині культивують у ботанічних садах і парках (з наук.-попул. літ.);
Препарати листків гінкго виявляють спазмолітичну, судинорозширювальну дію, прискорюють кровообіг у периферичних та мозковій ділянці (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)