Словник української мови у 20 томах

гінкий

ГІНКИ́Й, а́, е́.

1. Який буйно і швидко росте.

В холодочку гінкого широкогіллястого осокора, серед пишного килиму густої трави утаборився Яким із своїм добром (Панас Мирний);

На межі .. ще майоріла мальва. Але цвіла вона вже не так. Сім пурпурових – аж чорних! – квіток ще завзято пашіли на ній від вершка до середини гінкого стебла (М. Вінграновський);

Дами й кавалери також повставали: одні пішли бродити босоніж у прозорій воді, другі – гуляти по зеленому лугу між гінкими кучерявими деревами (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);

На гінких житах, посіяних на зелений корм, легкий вітер уже котить хвилі (з газ.).

2. перен. Витягнутий вгору і тонкий (про людину): стрункий.

Беріть собі в душі промені! – гукає гінкий хлопчак (П. Воронько);

Коли Роксолана побачила Баязида, вона не витримала, розплакалася. Стояв перед нею в дорогому вбранні, гінкий, смаглявий, хижолиций, як султан (П. Загребельний).

3. перен. Такий, що простягається далеко (про шлях, стежку і т. ін.).

Копитами кінноти витоптувалися гінкі стежки по тому шляху, різалися глибокі колії колісьми важких маж (Іван Ле);

І даль полів гінка й широка У серце проситься моє (А. Малишко);

Шаленів двигун, колеса намотували гінкі милі, відвозячи його все далі від минулого і від майбутнього, того майбутнього, яке малювалося ще вчора (із журн.).

4. Який швидко рухається; стрімкий, швидкий.

З Марком пройшла сцена на диво. Ох, і майстер же він був! І тон гінкий, слухняний, миги, і рух – ні пилинки, ні цятки карикатурного (із журн.);

Гінкий літак;

* Образно. Саме цей невідрив від усього життя в усіх його проявах і надихає письменника, саме це робить зір його гострим, а думку гінкою (Ю. Смолич).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. гінкий — гінки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. гінкий — (- рослину) буйний; (на зріст) стрункий, високий; П. швидкий, навальний, нестримний, сов. стрімкий.  Словник синонімів Караванського
  3. гінкий — -а, -е. 1》 Такий, що буйно і швидко росте. 2》 Витягнутий вгору і тонкий. 3》 перен. Такий, що в'ється, простягається далеко (про шлях, стежку і т. ін.). 4》 Такий, що швидко рухається; стрімкий, швидкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гінкий — див. високий  Словник синонімів Вусика
  5. гінкий — ВИСО́КИЙ (який має велику відстань знизу догори), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПІДХМА́РНИЙ підсил. перев. поет.; ВИСО́ТНИЙ (перев. про споруду); ГІНКИ́Й, ПРОГО́НИСТИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
  6. гінкий — Гінки́й, -ка́, -ке́; -кі́, -ки́х  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гінкий — ГІНКИ́Й, а́, е́. 1. Такий, що буйно і швидко росте. В холодочку гінкого широкогіллястого осокора, серед пишного килиму густої трави утаборився Яким із своїм добром (Мирний, IV, 1955, 316); На гінких житах, посіяних на зелений корм...  Словник української мови в 11 томах
  8. гінкий — Гінкий, -а, -е Тонкій и высокій, быстро вверхъ растущій. Це дерево дуже гінке стало, як його підчухрали. Тополя буцім на могилі гінкий та гнучий стан. Греб. 318.  Словник української мови Грінченка