гіперзвук
ГІПЕРЗВУ́К, у, ч., фіз.
Пружні хвилі надзвичайно високої частоти (понад один мільярд герц).
За фізичною природою гіперзвук нічим не відрізняється від ультразвуку (з наук. літ.);
Добрими провідниками гіперзвуку є монокристали за низьких температур (з наук.-попул. літ.);
У науці гіперзвук застосовують для дослідження явищ розсіювання світла в однорідних прозорих середовищах, дифузного розсіювання рентгенівського випромінювання тощо (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)