гіперизм
ГІПЕРИ́ЗМ, а, ч., лінгв.
Структурно видозмінена одиниця мови, яка виникла внаслідок зіткнення і пристосування однієї мовної системи до іншої.
Надмір боротьби за чистоту норми породили гіперизми (з наук. літ.);
Як правило, гіперизми розглядаються у вокалізмі української діалектної мови (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)