гіпертермія
ГІПЕРТЕРМІ́Я, ї, ж., фізл.
Перегрівання організму теплокровних тварин і людини; протилежне гіпотермія.
Результати експерименту оцінюють за наявністю гіперемії, набряку, місцевої гіпертермії, морфологічних змін шкіри (з наук. літ.);
Гіпертермія – важливий елемент опору організму проникненню інфекції (з наук.-попул. літ.);
У разі нейротоксикозу, що звичайно супроводжується гіпертермією, хворого слід роздягти, покласти холод на голову (з навч. літ.);
Уперше гіпертермію як спосіб боротьби з наркотичною залежністю, астмою і навіть раком спробували застосувати у Німеччині (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)